СУПЕРЕЧНОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ НА МАКРО- ТА МІКРОРІВНІ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ

Анотація

У статті досліджено суперечності реалізації концепції сталого розвитку на макро- та мікрорівні економічної системи в умовах посилення дисбалансу між довгостроковими соціальними та екологічними пріоритетами суспільного розвитку і короткостроковими ринковими інтересами суб’єктів господарювання. Актуальність дослідження обумовлена ускладненням процесу досягнення Цілей сталого розвитку, поширенням ESG-регулювання, посиленням кліматичних викликів та зростанням практик формальної імплементації принципів сталого розвитку у корпоративному управлінні.

Метою статті є дослідження суперечностей взаємодії макро- та мікрорівня економічної системи у процесі реалізації принципів сталого розвитку, а також обґрунтування впливу конфлікту між довгостроковими суспільними цілями та короткостроковими ринковими механізмами на ефективність досягнення Цілей сталого розвитку.

У статті узагальнено сучасні теоретичні підходи до трактування сутності сталого розвитку та обґрунтовано трансформацію концепції сталого розвитку з переважно макроекономічної моделі у багаторівневу систему взаємопов’язаних економічних, соціальних та екологічних процесів. Особливу увагу приділено зміні ролі суб’єктів господарювання у реалізації принципів сталого розвитку та інтеграції ESG-підходів у систему корпоративного управління.

Визначено, що сучасна модель сталого розвитку характеризується системними суперечностями між стратегічними пріоритетами державної політики, орієнтованими на довгострокову екологічну та соціальну стабільність, і ринковою поведінкою підприємств, спрямованою на забезпечення прибутковості, конкурентоспроможності та швидкої окупності інвестицій. Обґрунтовано, що нерівномірна інтеграція ESG-принципів та поширення практик greenwashing свідчать про наявність структурних асиметрій між регуляторними вимогами, суспільними очікуваннями та реальними економічними можливостями суб’єктів господарювання.

Наукова новизна дослідження полягає у запропонованому підході до розуміння взаємодії макро- та мікрорівня сталого розвитку як системи взаємопов’язаних суперечностей, стимулів та зворотних ефектів. На відміну від традиційних підходів, у межах яких підприємства розглядаються переважно як об’єкти державного регулювання, у дослідженні обґрунтовано доцільність трактування бізнесу як активного, але неоднозначного учасника реалізації принципів сталого розвитку.

Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання запропонованого підходу при формуванні державної політики у сфері сталого розвитку, удосконаленні механізмів ESG-регулювання та розробленні інструментів координації інтересів держави, бізнесу та суспільства.

References

1.          Report of the World Commission on Environment and Development. Our Common Future. (1987). United Nations. https://www.are.admin.ch/en/1987-brundtland-report

2.          Hák, T., Janousková, S. Moldan, & B. (2016). Sustainable Development Goals: A Need for Relevant Indicators. Ecological Indicators. Vol. 60(1). Рр. 565-573. DOI:http://dx.doi.org/10.1016/j.ecolind.2015.08.003

3.          van Tulder, R. (2018). Business and the Sustainable Development Goals. Rotterdam School of Management, Erasmus University. 24 p. https://www.rsm.nl/fileadmin/Corporate/About_RSM/Positive_Change/SDGs/Business_and_Sustainable_Development_Goals_-_Positive_Change_0_Rob_van_Tulder.pdf

4.          Abubakar, I. R. (2017). Access to sanitation facilities among Nigerian households: Determinants and sustainability implications. Sustainability. Vol. 9(4). 547. 17 p. https://www.mdpi.com/2071-1050/9/4/547

5.          Kasych, A. O. & Burkivska, V. A. (2017). Implementation of sustainable development goals in the practice of enterprise management in modern conditions. Scientific Bulletin of Uzhhorod National University. Vyp. 16. Ch. 1. P. 135–140.  http://www.visnyk-econom.uzhnu.uz.ua/archive/16_1_2017ua/32.pdf [in Ukrainian].

6.          Kravchenko, M. O. & Prudkyi, V. V. (2020). Model of analysis of sustainable development of an enterprise taking into account risk. Economic Bulletin of NTUU "KPI". No. 17. P. 291–302. DOI: https://doi.org/10.20535/2307-5651.17.2020.216368 [in Ukrainian].

7.          Delmas, M. & Burbano, V. (2011). The Drivers of Greenwashing. California Management Review. Vol. 54(1). Рp. 64–87. https://cmr.berkeley.edu/2011/11/54-1-the-drivers-of-greenwashing

8.          Lyon, T. & Montgomery, W. (2015). The Means and End of Greenwash. Organization & Environment. Vol. 28(2). Рp. 223–249.  https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/1086026615575332

9.          Andreoni, V. & Miola, A.  (2016). Competitiveness and Sustainable Development Goals. European Commission. Luxembourg : Publications Office of the European Union. 198 p. https://publications.jrc.ec.europa.eu/repository/bitstream/JRC103576/lb-na-28316-en-n.pdf

10.      Banelienė, R. & Strazdas, R. (2025). A holistic approach to sustainability: Sustainable Development Goals (SDGs) and corporate sustainability. Econstor. Warsaw. Vol. 19. Iss. 2. https://www.econstor.eu/bitstream/10419/323490/1/1932414355.pdf