ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СТРАТЕГІЙ СТАЛОГО УПРАВЛІННЯ ЛІСОВИМИ РЕСУРСАМИ НА ПРИКЛАДІ ЄС ТА УКРАЇНИ

Анотація

У статті здійснено комплексне порівняльне дослідження стратегічних підходів до управління лісовими ресурсами в Європейському Союзі та Україні. Розглянуто ключові положення Нової лісової стратегії ЄС до 2030 року, яка трансформує пріоритети з домінуючої експлуатаційної моделі лісокористування на збереження біорізноманіття, зміцнення поглинальної здатності лісів та підвищення їх адаптивності до кліматичних змін. Окремо проаналізовано механізми імплементації концепції сталого розвитку, що ґрунтується на балансі між економічною ефективністю лісового сектору, соціальною відповідальністю та довгостроковою екологічною стійкістю лісових масивів; наведено приклади політик та інструментів, які забезпечують цю рівновагу (стимулювання багатофункціонального лісокористування, фінансові механізми підтримки малих власників, системи моніторингу стану біорізноманіття). Проаналізовано сучасний стан реформування лісової галузі України: перехід до моделі єдиного державного спеціалізованого підприємства, впровадження цифрових інструментів обліку деревини та поступова децентралізація управлінських повноважень. Виявлено суттєві розбіжності у нормативно-правовому полі: українська система все ще значною мірою спирається на нормативні методи радянського зразка, тоді як європейська модель орієнтується на гнучкі механізми управління, стимулювання приватних власників та партнерство з місцевими громадами. Розглянуто конкретні бар’єри імплементації європейських підходів в Україні – правову невизначеність щодо прав власності, слабкий громадський контроль, методичні прогалини в оцінці екосистемних послуг – та запропоновано кроки щодо їх подолання.

Окрему увагу приділено впливу воєнних дій на лісовий фонд України та систематизовано ризики (фізичне руйнування лісів, незаконні вирубки, забруднення, мінна небезпека), які ускладнюють відновлення і потребують невідкладного перегляду стратегій охорони й відновлення. Запропоновано пріоритетні заходи для надзвичайного захисту лісів – тимчасове запровадження зон охорони, посилення контролю за переміщенням деревини, створення мобільних груп для екстреного моніторингу та відновлення пошкоджених ділянок. Інтенсивно розглянуто концепцію «наближеного до природи лісівництва», яка є фундаментальною для політик ЄС. Оцінено потенціал впровадження вибіркових та поступових систем рубок в Україні як екологічно раціональної альтернативи суцільним зрубам: зниження ерозійних процесів, збереження мікроклімату й структурної різноманітності лісу, підтримка регенерації цінних порід. Наведено приклади практичних підходів (схеми вибіркових рубок, поступове формування насіннєвих ділянок, регламентування інтенсивності відтворення), а також оцінено адміністративні та економічні умови для їх впровадження. Автор доводить, що перехід до таких методів є не лише екологічною необхідністю, а й умовою для інтеграції України в європейський лісовий простір та відповідності міжнародним стандартам сертифікації. Розглянуто роль лісової сертифікації за стандартами FSC та PEFC як механізму ринкового регулювання сталого лісоуправління. Проаналізовано ситуацію в Україні: хоча частка сертифікованих площ у державних лісгоспах є відносно високою, частина сертифікації має формальний характер через відсутність ефективного громадського моніторингу та обмежених механізмів контролю за ланцюгом постачання. Проведено порівняльний аналіз досвіду країн Східної Європи (зокрема Польщі та Румунії), які пройшли етапи адаптації до стандартів ЄС; окреслено практичні уроки для українських інституцій: посилення прозорості, залучення незалежних аудиторів, розвиток громадського контролю та стимулювання ринкових переваг сертифікації. Економічний блок дослідження присвячено трансформації моделі доходів у бік капіталізації екосистемних послуг. Проаналізовано механізми компенсації власникам за збереження вуглецю, охорону водних ресурсів і підтримку біорізноманіття, що активно розвиваються в ЄС (платформи торгівлі вуглецевими одиницями, програми агроекологічних платежів, пілотні проєкти з виплат за збереження біорізноманіття).

У висновках узагальнено пріоритетні напрями гармонізації українського лісового законодавства з вимогами Європейської зеленої угоди та рекомендаціями міжнародних стандартів. Наголошено на необхідності побудови стратегії сталого лісоуправління, що базуватиметься на принципах адаптивного менеджменту, проактивного врахування зростаючих пірологічних ризиків та посиленні ролі лісів у забезпеченні кліматичної безпеки. У підсумку підкреслено, що трансформація лісового сектору України є стратегічною передумовою для досягнення екологічної стійкості, економічної життєздатності та відповідності міжнародним зобов’язанням.

References

1.   Bondar, A. O. (2025). Tsyfrova transformatsiia lisovoho sektoru Ukrainy: vyklyky ta perspektyvy 2025–2026 rr. [Digital transformation of the forest sector of Ukraine: challenges and prospects 2025–2026]. Naukovyi visnyk NLTU [Scientific Bulletin of UNFU], 35, 12–19. https://doi.org/10.36930/40350102

2.   Vasyliuk, O. V. et al. (2024). Vplyv voiennykh dii na lisovi ekosystemy Ukrainy: otsinka zbytkiv ta stratehii vidnovlennia [Impact of military actions on forest ecosystems of Ukraine: damage assessment and restoration strategies]. Ekolohichna bezpeka ta pryrodokorystuvannia [Environmental Safety and Natural Resources Management], 48, 45–60. https://doi.org/10.32347/2411-4669.2024.48.45-60

3.   Demchuk, L. I., Nonik, L. Yu., & Voinalovych, I. M. (2024). Ekoloho-tekhnohenna bezpeka, yak rol u formuvanni stratehii natsionalnoi bezpeky derzhavy [Ecological and technogenic safety as a role in forming the national security strategy of the state]. Suchasni vektory rozvytku Ukrainy: zabezpechennia stalosti ta bezpeky [Modern development vectors of Ukraine: ensuring sustainability and security]. Kyiv: NGO "Scientific and Educational Innovation Center for Social Transformations". https://doi.org/10.54929/conf_28_10_2024-16-01

4.   Lialiuk, A. V. (2018). Osoblyvosti pravovoho rehuliuvannia lisokorystuvannia v Ukraini [Features of legal regulation of forest management in Ukraine]. Zhurnal skhidnoievropeiskoho prava [Journal of Eastern European Law], 51, 232–238. https://doi.org/10.32782/2524-0374/2018-51/36

5.   Kuznetsov, S. I., Luk’ianets, A. O., & Makarenko, O. M. (2021). Porivnialna kharakterystyka mizhnarodnoho dosvidu upravlinnia lisovymy resursamy z ukrainskym dosvidom [Comparative characteristics of international experience in forest resource management with Ukrainian experience]. Naukovyi visnyk NLTU Ukrainy [Scientific Bulletin of UNFU], 31(2), 45–52.

6.   Zamula, I. V., Tanasiieva, M. M., & Travin, V. V. (2020). Pidkhody do optymizatsii efektyvnosti pryrodookhoronnykh zakhodiv u lisovomu hospodarstvi [Approaches to optimizing the effectiveness of environmental protection measures in forestry]. Ekonomika, upravlinnia ta administruvannia [Economy, Management and Administration], 2(92), 56–62. https://doi.org/10.26642/jen-2020-2(92)-56-62

7.   State Forest Resources Agency of Ukraine. (2022). Publichnyi zvit Holovy Derzhavnoho ahentstva lisovykh resursiv Ukrainy za 2022 r. [Public report of the Head of the State Forest Resources Agency of Ukraine for 2022]. https://forest.gov.ua/storage/app/sites/8/publich_zvit/publichnii-vit-za-2022.pdf

8.   Selinnyi, M. M., & Korma, O. M. (2019). Lisove hospodarstvo Ukrainy: suchasnyi stan ta perspektyvy rozvytku [Forestry of Ukraine: current state and development prospects]. Modern Economics, 17, 211–217. https://doi.org/10.31521/modecon.V17(2019)-32

9.   European Commission. (2021). Nova lisova stratehiia YeS do 2030 roku [New EU Forest Strategy for 2030]. https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:52021DC0572

10.            European Forest Institute (EFI). (2025). The Role of Forests in the EU Green Deal: 2025 Status Report. Joensuu: EFI Press.

11.            Schmidt, J., & Müller, K. (2023). Climate-Resilient Forestry: Close-to-Nature Management in Central Europe. Berlin: Springer Nature.

12.            Forest Europe. (2025). State of Europe’s Forests 2025. Ministerial Conference on the Protection of Forests in Europe. Oslo: Forest Europe.