ПАРАСОЦІАЛЬНІ ЗВ'ЯЗКИ ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ

Анотація

У статті досліджено феномен парасоціальності як значущий чинник формування та відтворення соціального капіталу в умовах цифрової трансформації та мережевої демократії. Визначено, що парасоціальні зв’язки, які традиційно трактувалися як односторонні емоційні відносини між аудиторією та медіаперсонами, поступово набувають соціальної та управлінської ваги, впливаючи на механізми довіри, згуртованості та мобілізації громадян. Розкрито природу парасоціальності як специфічної форми символічної взаємодії, що забезпечує відчуття особистої близькості та психологічної підтримки в умовах дефіциту безпосередніх комунікацій.

Особливу увагу приділено ролі парасоціальних зв’язків під час воєнних викликів. Показано, що інфлюєнсери, лідери думок, представники волонтерських та військових спільнот формують нові моделі емоційної солідарності та довіри, які виконують компенсаторну та інтегративну функції. Парасоціальні фігури здатні консолідувати аудиторії, стимулювати горизонтальну самоорганізацію, посилювати участь громадян у соціальних ініціативах, краудфандингових кампаніях та громадському контролі. З’ясовано, що парасоціальні зв’язки дедалі частіше виконують роль комунікативних інституцій, забезпечуючи орієнтацію, мотивацію та підтримку у кризових ситуаціях.

У дослідженні доведено, що парасоціальність виступає важливим компонентом сучасного соціального капіталу, розширюючи його традиційні виміри та додаючи емоційно-символічний рівень. Саме у цифрових середовищах парасоціальні зв’язки сприяють розвитку мережевої демократії, зміцнюючи механізми взаємної довіри, соціального включення та комунікативної взаємодії. Наголошено, що воєнний час створює унікальні умови, у яких традиційні механізми демократії стикаються з обмеженнями щодо оперативності, безпеки та можливості широкої участі громадян. У цих умовах мережева демократія – система політичної взаємодії, що спирається на цифрові платформи, горизонтальні комунікації та децентралізовані канали мобілізації – набуває особливого значення. Вона забезпечує адаптивність, швидкість прийняття рішень та включеність громадськості навіть за умов кризових обмежень.

Зроблено висновок про необхідність подальшого вивчення парасоціальної динаміки як ресурсу публічного управління, інструмента соціальної мобілізації та чинника стійкості суспільства в умовах нестабільності.

References

1.              Bourdieu, P. (1986). The Forms of Capital, J. Richardson (Ed.) Handbook of Theory and Research for the Sociology of Education, pp. 241-258. https://www.marxists.org/reference/subject/philosophy/works/fr/bourdieu-forms-capital.htm

2.              Coleman, J. (1988). Social Capital in the Creation of Human Capital, American Journal of Sociology, Vol. 94, pp. 95-120

3.              Putnam, R.D. (1996). The Decline of Civil Society: How come? So What? The 1996 John L Manion Lecture, pp. 1-28. http://wh.agh.edu.pl/other/materialy/672_2014_04_23_13_04_24_Spcial_capital 2.pdf

4.              Horton, D. and Wohl, R. (1956). Mass Communication and Para-Social Interaction: Observation on Intimacy at a Distance, Psychiatry, 19, pp. 215–229.